Писанки. Від давнього до сучасного

Що ж, продовжуючи нашу тему щодо писанкарства, вважаю за необхідне представити ще небагато цікавої та корисної інформації, яка надана майстринею Мирославою Татарчук.

Мария Лазарева «Пасхальный натюрморт»

«Перші писанки писала Мати Божа. Як Ісус був маленький, то любив гратися писанками. Мати Божа писала писанки йому золотою кисткою.  Як Христа взяли на муки, Мати Божа писала їх поночі, але писанки виходили дуже гарні, бо Мати Божа, пишучи їх, плакала, сльози її котилися з очей і де слізка на писанку капнула, там зробилася цяточка, тому-то і досі на писанках мистці ставлять цяточки».

Символіка писанки

Писанка — важливий предмет язичницького культу, її історія сягає сивої давнини і пов'язана з релігійними уявленнями первісних людей, зокрема з поклонінням плодоріддю, з ритуалом величання весняного відродження життя на землі. Яйце символізує сонце і відродження, у такому значенні воно відоме всім народам світу. На писанках повторюються малюнки, що знаходять археологи на мальованій кераміці трипільської доби, це дає підстави розрізняти слов'янські й неслов'янські доісторичні могили, адже писанкарство було притаманне саме слов'янським етнічним групам, які пізніше стали називатись українцями.

У дохристиянські часи писанка виконувала роль оберега. Керамічні писанки із кульками всередині, які постукували при струсі і відганяли злі сили, знайдено у похованнях в Києві та Новгороді. Ці міста були осередками писанкарства за часів Київської Русі. Взагалі ж археологами виявлено близько 20 пунктів на території України, де побутувало мистецтво виготовлення цих амулетів.

Наші предки вірили, що писанка має магічну силу — вона приносить добро, щастя, достаток, захищає людину від усього злого. Господарі закопували писанки в землю, бо вірили, що сила яйця сприятиме щедрим жнивам, розкладали писанки на могилах батьків та дідів, закопували у могили дітей, дарували один одному закохані хлопці й дівчата тощо. Вважалось, що писанку треба вміти написати, знати, коли саме це зробити, вміти замолити, а найголовніше — розбиратись, кому яку дарувати, щоб символіка оберега відповідала смислу дарування.

З часом звичаї, пов'язані з писанкою, втратили свою первісну символіку; залишившись поєднаними із гаївками-веснянками, дитячими іграми та Великоднем, дістали нову інтерпретацію давні поганські символи, наповнившись християнським змістом.

Процес виготовлення писанки досить складний. Раніше це можна було робити лише у чітко визначений час, з певними замовляннями, чарівні знаки писались відповідними кольорами. Зараз залишилась лише символіка знаку і кольору. За технікою виготовлення раніше існувало двадцять різновидів, на сьогодні широко побутують лише п'ять.

 

Символічних малюнків у писанці понад сто,
найпопулярніші такі:

КРИВУЛЬКА, БЕЗКОНЕЧНИК (меандри) —  означає нитку життя, вічність сонячного руху;

ТРИГВЕР, РУЖА, ЗІРКА, ХРЕСТ (квадратний) — символи сонця, чотирьох сторін світу, тригвер, або триніг, (відомий з трипільської культури), знаменує собою небо, землю і повітря або повітря, вогонь і воду — символи життя;

СОРОК КЛИНЦІВ — символізують сорок точок життя, успіх господарства, добробут та чесність людини;

ПАВУЧОК (круторіг, вітрячки, розетки, павутиння) — один з найдавніших солярних знаків;

КРАПОЧКИ — небесні світила, у християнстві — сльози Божої Матері;

СМЕРЕКОВІ ГІЛКИ, РОСЛИНИ — вічна юність, здоров'я, краса, буяння природи;

ПШЕНИЧНІ КОЛОСКИ — символи врожаю.
Тому давайте будемо берегти та поважати прекрасні традиції українського народу!